Потенціал річкового транспорту в Україні

Стан галузі влучно характеризує статистика, озвучена нардепом Дуневічем: в дев’яності роки водними шляхами України перевозили близько 50 млн тонн вантажів на рік, сьогодні – 5-7 млн. За приблизними підрахунками, річкові перевезення – це менше 1% в загальному грузопотоке країни: + – 1500 контейнерів і сипучі вантажі, в основному, зернові.
Дані сумні, оскільки потенціал галузі великий навіть у поточному стані. Загальна протяжність судноплавних вод з гарантованою глибиною в Україні – 1000 км. Працюють майже два десятка портів і терміналів, 6 шлюзів. З огляду на 250 днів відкритої навігації по Дніпру, ми отримуємо річну пропускну здатність в 60 млн тонн вантажопотоку при середньому навантаженні. Але що заважає її використовувати?

Перспективи і дії

Сьогодні водні магістралі країни, здебільшого використовують виробники зерна за коштами транспортної компанії, яка містить кілька елеваторів і навантажувальних комплексів. Її фахівці пару років назад вже подавали уряду проект, який передбачає модернізацію флотилії, днопоглиблення, реконструкцію шлюзів, будівництво нових портів в судноплавної частини Дніпра. Реалізації завадила відсутність фінансування та законодавчої бази.
Однак Міністерство інфраструктури згадало про потенціал водних магістралей зовсім недавно і планує використовувати їх транзитні можливості. За результатами засідання українсько-білоруської комісії з питань торговельно-економічного співробітництва, що проходило в Мінську, країни погодили рішення розвивати нові транспортні коридори.
Йдеться про завантаження напряму «Балтійське море – Чорне море – Каспійське море». Передбачається масштабне комплексне розширення існуючої транспортної інфраструктури з використанням водного транспорту нарівні із залізничним. Вантажоперевезення будуть проходити за допомогою судів типу «річка-море», що значно спростить процес за рахунок зменшення кількості перевантажень.
Уряд націлений на якнайшвидшу реалізацію програми. Міжнародний пункт пропуску вже відкритий в річковому порту Києва. На черзі інші стратегічно важливі об’єкти. Залишається тільки одне питання: чи доведуть дипломати справу до кінця і чи не закінчиться ініціатива відкриттям київського пропускного пункту? Що буде далі – дізнаємося не раніше старту навігації в 2017 році.