Транспортний потенціал України сьогодні

Ще два роки тому через Україну проходила значна частина вантажів із заходу на схід і з півночі на південь, але геополітична ситуація перешкодила подальшому розвитку напрямків. Доводиться шукати нові маршрути в обхід Росії, ефективність яких поки сумнівна, однак, певний поступ є. Щоб розібратися в ситуації, ми коротко розглянемо кілька амбітних транзитних проектів, що стартували в 2016.

Новий Шовковий шлях – мертвонароджена надія

Україна, Грузія, Казахстан, Азербайджан успішно підписали договір про співпрацю, розробили маршрут, згідно з яким поїзди йтимуть від китайського кордону до порту Батумі, після чого вантаж морем перевозять в Україну, яка виступає транзитною державою на шляху в ЄС.

За задумом, проект повинен був сприятливо впливати на розвиток залізничного вокзалу і портової інфраструктури країни, а Європа отримала б товари з Китаю всього за 9 днів, що значно швидше доставки морем. На ділі, все закінчилося пуском пробного складу, який насилу заповнили і пригнали порожняком назад через пару місяців. Учасники проекту продовжують розмірковувати над його майбутнім.

Поїзд «Вікінг» вселяє позитив

Один з небагатьох оптимістичних моментів в історії зі спробами використання транспортного потенціалу країни – поїзд, що прямував за маршрутом «Вікінг» – від Чорного моря до країн Балтії через Білорусь. Обсяг напрямки – до одного млн тонн вантажопотоку.

Напрямок виявилося перспективним завдяки Азербайджану. «Вікінг» транспортує нафту, що надходить на азербайджанських танкерах на НПЗ Білорусі. Якість і швидкість доставки влаштовує боку, а віце-прем’єр Зубко навіть заявив про запуск додаткової черзі поїзда.

Шкода, але прикладів, подібних «Вікінги» небагато. У спробах визначити цілі і поліпшити ситуацію, в середині листопада в Українському домі в Києві обговорювали «Транспортну стратегію 2020». Всупереч очікуванням топ-менеджерів логістичних компаній і зарубіжних інвесторів, конкретних відповідей на нагальні питання на заході ніхто не отримав. Зате були красиві презентації цілей, пріоритетів і принципом.

Однак, за словами міністра інфраструктури Володимира Омеляна, все не так погано. Обговорення продовжаться, поки всі зацікавлені сторони не сформують дорожню карту, на яку можна буде спиратися в найближчі роки.