Вересень 27, 2016

Що заважає українському експорту вийти на міжнародний ринок

За 25 років незалежності Україна пережила чимало трансформацій і змін в структурі продовольчого експорту. На даний момент продовольчий експорт становить майже 40% від загального ринку, випереджаючи навіть такі галузі, як металургія та машинобудування. Змінилися і основні імпортери української аграрної продукції. В рази зменшилися поставки в країни СНД і збільшився потік поставок в країни Азії Африки і ЄС. Україна заслужено носить звання «продовольчого кошика світу», але є фактори, які значно «гальмують» розвиток продовольчого експорту країни.

Найактуальніша і обговорювати причина яка глобально вплинула на Український експорт до країн СНД і Азії – це військово-політичний конфлікт з Росією. У лютому 2016 року через що розгорівся «транзитного скандалу» українські активісти почали блокувати вантажні авто з російськими номерами. Росія, в свою чергу, припинила рух вантажівок зареєстрованих в Україні на своїй території. Конфлікт призвів до того, що в червні 2016 року президент РФ підписав указ, який посилює обмеження на транзит вантажів з території України. Приголосного цього указу, транзит вантажів з України який проходить через Росію до країн Казахстану і Киргизії повністю заборонений. Уряд РФ мотивувало цей указ тим, що таким чином в зазначені країни ввозитися контрабандний товар. Не дивлячись на те, що виявлені факти і докази таких звинувачень немає.

Зміна головного торгового партнера в особі РФ на ЄС, вплинуло на український експорт. Росія закрила свої ринки для молочної продукції України, а ЄС у 2015 році не дав квоту. Для українських сироварів це складний період, для прикладу в 2005 році Українські сировари експортували продукції в кількості 116 тис. Тн., А в 2015 році всього 10 тис. Тн. Надії на новий Європейський ринок не виправдалися. Основним ринком збуту для української молочної продукції стала Молдова. За півроку в цю країну Україна поставила продукції на 750 тис. Дол., Що становить майже 55% всього експорту.

Експортні можливості країни залежать від внутрішньої політики. На сьогоднішній день спеціальний режим оподаткування поширюється тільки на безпосередніх виробників аграрної продукції і не стосується підприємств, які цю продукцію переробляють і є її експортерами. Потрібно побудувати єдину для всіх систему адміністрування такого податку, яка дозволить збільшити кількість оборотних коштів у переробних підприємств і не збільшить собівартість їх продукції.

Україні потрібно знайти вагомі інструменти для захисту свого ринку на міжнародній арені. Історично склалося так, що Росія наш основний партнер і конкурент. Що стосується ринку цукру, то Росія активно працює на наших ринках в Казахстані, Узбекистані і всієї середньої Азії, бо тут вони виграють в логістиці. Ринок Європи для нас майже недоступний, так як там в основному представлений тростинний цукор, який набагато дешевше у виробництві. До того ж Україна має дуже малі квоти на Європейському ринку.

Україна є одним з основних експортерів зерна. І тут ми можемо конкурувати з США, Аргентиною і Європою. Наша країна експортує набагато більше пшениці ніж Румунія, але поступається Росії і Франції. На світовому ринку основні критерії це якість зерна і вартість доставки. Росія завдяки високій маржинальність виставляє ціни нижче і таким чином поступово займає світовий ринок.

Сьогодні Україна в загальному обсязі продовольчого експорту пропонує в основному сировину, а готової продукції – значно менше. Щоб більше заробляти на міжнародних ринках потрібно зменшувати кількість сировинної бази на користь готової продукції.

Залишилися питання?

Залиште свої контакти, щоб зв'язатися з нашим спеціалістом.

Please enable JavaScript in your browser to complete this form.